• Спілка об’єднань громадян «Всеукраїнська Федерація Споживачів «ПУЛЬС»

ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ Й РАДИ 2001/95/ЄС - про загальну безпеку продукції

  • від 3 грудня 2001 р.

    ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

    Керуючись Договором про заснування Європейського Співтовариства й, зокрема , його статтею 95,

    На підставі пропозиції Комісії[1],

    З урахуванням висновку Економічного й соціального комітету[2],

    Постановляючи відповідно до процедури, передбаченої в статті 251 Договору[3], на основі спільного проекту, схваленого 2 серпня 2001 р. погоджувальним комітетом,

    Беручи до уваги нижченаведене:

    (1) У відповідності зі статтею 16 Директиви 92/59/ЄЕС Ради від 29 червня 1992 р. про загальну безпеку продукції[4] Рада через чотири роки після дня, встановленого для перетворення в життя згаданої Директиви, повинна була на підставі доповіді Комісії про придбаний досвід, супроводжуваної відповідними пропозиціями, ухвалити рішення щодо можливої адаптації даної Директиви. У Директиву 92/59/ЄЕС необхідно внести ряд поправок із метою доповнити, підсилити або уточнити деякі її положення у світлі придбаного досвіду, нових значних змін у сфері безпеки споживчої продукції, а також змін, внесених у Договір, особливо, у статтю 152 щодо охорони здоров'я, і статтю 153 щодо захисту споживачів, і у світлі принципу обережності. Тому в інтересах ясності слід здійснити повний перегляд Директиви 92/59/ЄЕС. Цей перегляд залишає безпеку послуг за рамками сфери застосування даної Директиви, оскільки Комісія має намір ідентифікувати потреби, можливості й пріоритети дій Співтовариства в області безпеки послуг і відповідальності постачальників послуг з метою представити відповідні пропозиції.

    (2) Важливо вжити заходів, спрямованих на поліпшення функціонування внутрішнього ринку, що охоплює простір без внутрішніх кордонів, у рамках якого забезпечується вільне пересування товарів, осіб, послуг і капіталів.

    (3) При відсутності положень Співтовариства горизонтальне законодавство держав- членів про безпеку продукції, яке, зокрема , покладає на господарюючих суб'єктів спільний обов'язок випускати в обіг тільки безпечну продукцію, може мати розбіжності в рівні захисту, надаваному споживачам. Дані розбіжності, а також відсутність горизонтального законодавства у деяких державах-членах, здатні створювати перешкоди торгівлі й спотворення конкуренції на внутрішньому ринку.

    (4) Щоб забезпечити високий рівень захисту споживачів, Співтовариство повинне внести вклад у захист їх здоров'я й безпеки. Для досягнення цієї мети необхідно горизонтальне законодавство Співтовариства, що вводить спільний обов'язок безпеки продукції й включає в себе положення про спільні обов'язки виробників і торгових посередників, про контроль над застосуванням розпоряджень Співтовариства в сфері безпеки продукції й про швидкий обмін інформацією, а також про дії на рівні Співтовариства в певних випадках.

    (5) Дуже складно видати законодавство Співтовариства для кожного окремого виду продукції що існує або може бути створений. Необхідні широкі законодавчі рамки горизонтального характеру, щоб охопити цю продукцію й заповнити наявні прогалини, - зокрема , чекаючи перегляду існуючого спеціального законодавства, - а також, щоб доповнити положення існуючого або майбутнього спеціального законодавства, особливо, для забезпечення вимагаємого 95 Договору високого рівня захисту безпеки й здоров'я споживачів.

    (6) Таким чином, на рівні Співтовариства потрібно встановити спільний обов'язок безпеки для будь-якої продукції, що випускається на ринок або надається чи поставляється споживачам будь-яким іншим способом, що, яка призначена для споживачів або може використовуватися споживачами в розумно передбачуваних умовах, навіть якщо вона не призначена для таких цілей. У всіх цих випадках відповідна продукція може становити ризики для здоров'я й безпеки споживачів, які вимагають запобігання. Проте, слід виключити держані речі через самий їхній характер.

    (7) Дана Директива повинна застосовуватися до продукції незалежно від способів, використовуваних для її продажу, включаючи дистанційний продаж і продаж електронним шляхом.

    (8) Безпека продукції повинна оцінюватися з урахуванням усіх доречних аспектів, зокрема, категорій споживачів, які можуть бути особливо вразливі стосовно ризиків, притаманних певній продукції, включаючи дітей і людей похилого віку.

    (9) Дана Директива не поширюється на послуги, але, щоб забезпечити досягнення поставлених цілей безпеки, її положення повинні також застосовуватися до продукції, яка в рамках надання послуги поставляється або надається в розпорядження споживачів для використання останніми. Безпека обладнання, використовуваного самими постачальниками послуг з метою надання послуги споживачам, не підпадає під дію даної Директиви, оскільки повинна розглядатися у взаємозв'язку з безпекою надаваної послуги. Зокрема, кероване постачальником послуги обладнання, на якому пересуваються або подорожують споживачі, виключається зі сфери застосування даної Директиви.

    (10) Продукція, яка призначена винятково для професійного використання, але згодом опинилася на споживчому ринку, повинна підпорядковуватися розпорядженням даної Директиви, оскільки така продукція може становити ризик для здоров'я й безпеки споживачів при її використанні в розумно передбачуваних умовах.

    (11) Всі положення даної Директиви повинні застосовуватися з метою забезпечення здоров'я й безпеки споживачів, коли в рамках регламентації Співтовариства відсутні більш спеціальні положення про безпеку відповідної продукції.

    (12) Якщо спеціальна регламентація Співтовариства встановлює вимоги безпеки, які поширюються тільки на окремі ризики або окремі категорії ризиків, то стосовно відповідної продукції обов'язки господарюючих суб'єктів відносно цих ризиків встановлюються положеннями спеціального законодавства, а до інших ризиків застосовується загальний обов'язок безпеки, передбачений даною Директивою.

    (13) Положення даної Директиви щодо інших обов'язків виробників і торгових посередників, обов'язків і повноважень держав-членів, обміну інформацією та ситуацій, що вимагають оперативного втручання, а також поширення інформації й конфіденційності, застосовуються у випадку продукції, що підпадає під дію спеціальної регламентації Співтовариства, якщо дана регламентація не містить подібних обов'язків.

    (14) Для полегшення ефективного й послідовного застосування загального обов'язку безпеки, передбаченої даною Директивою, важливе значення має встановлення добровільних європейських стандартів, що поширюються на певні види продукції й ризиків таким чином, щоб продукція, яка відповідає національному стандартові, що є більш строгим за європейський стандарт, вважалась відповідною згаданому обов'язку.

    (15) При дотриманні цілей даної Директиви, європейські організації по стандартизації повинні встановлювати європейські стандарти на підставі доручень, що даються Комісією, якій сприяють відповідні комітети. З метою гарантування, що продукція, відповідна до стандартів, задовольняє загальному обов'язку безпеки, Комісія при сприянні комітету в складі представників держав-членів повинна встановлювати вимоги, яким повинні відповідати стандарти. Дані вимоги повинні міститися в дорученнях, що надаються організаціям по стандартизації.

    (16) При відсутності спеціальної регламентації і якщо немає європейських стандартів, встановлених на підставі доручення, даного Комісією, або коли ці стандарти не були використані, безпека продукції повинна оцінюватися з урахуванням, зокрема, будь-якого національного стандарту, що є більш строгим за будь-який відповідний європейський або міжнародний стандарт, рекомендацій Комісії або національних стандартів, міжнародних стандартів, кодексів сумлінної практики, сучасного стану знань і безпеки, на яку можуть обґрунтовано розраховувати споживачі. У цьому контексті рекомендації Комісії можуть полегшувати послідовне й ефективне застосування даної Директиви, очікуючи європейських стандартів або стосовно до ризиків і/або видів продукції, по відношенню до яких такі стандарти визнані неможливими або недоречними.

    (17) Адекватна незалежна сертифікація, що визнається компетентними органами, може допомогти в підтвердженні відповідності критеріям, що використовуються у сфері безпеки продукції.

    (18) Слід доповнити загальний обов'язок безпеки іншими обов'язками, покладеними на господарюючих суб'єктів, оскільки в деяких обставинах дії останніх є необхідними для запобігання ризиків для споживачів.

    (19) Додаткові обов'язки, покладені на виробників, повинні містити в собі обов'язок по вживанню заходів, що відповідають властивостям продукції, які дозволяють їм отримувати інформацію про можливі ризики з боку цієї продукції, надавати споживачам інформацію, що дає можливість останнім оцінювати й запобігати ризикам, попереджати споживачів про ризики з боку вже поставленої їм небезпечної продукції, вилучати цю продукцію з ринку й, у якості останнього засобу, відзивати її по необхідності; згідно з положеннями, що використовуються державами-членами, відкликання може містити в собі належну форму компенсації, наприклад, обмін даної продукції або відшкодування її вартості.

    (20) Торгові посередники повинні сприяти забезпеченню дотримання чинних розпоряджень безпеки. Обов'язки, покладені на торгових посередників, застосовуються з урахуванням сфери відповідальності кожного з них. Зокрема , у рамках благодійної діяльності може виявитися неможливим надання компетентним органам інформації й документації про можливі ризики й походження продукції у випадку окремих держаних об'єктів, наданих приватними особами.

    (21) Виробники й торгові посередники повинні співпрацювати з компетентними органами в рамках дій по запобіганню ризикам і інформувати ці органи, коли вони доходять висновку про те, що певні види поставленої продукції являються небезпечними. У даній Директиві, з метою полегшити її ефективне застосування, слід закріпити умови подібного інформування, одночасно уникаючи покладання надмірних обов'язків на господарюючих суб'єктів і на органи влади.

    (22) З метою гарантування ефективного контролю над дотриманням обов'язків, покладених на виробників і торгових посередників, держави-члени повинні заснувати або призначити інституції по здійсненню нагляду за безпекою продукції, наділені повноваженнями, які дозволяють їм вживати належних заходів, включаючи накладення ефективних, відповідних санкцій що мають попереджувальний ефект, і забезпечити відповідну координацію між різними призначеними інституціями.

    (23) Необхідно, зокрема , щоб у число належних заходів входило повноваження держав-членів вимагати або організовувати ефективним і негайним образом вилучення вже випущеної на ринок небезпечної продукції й, у якості останнього засобу, вимагати, координувати або організовувати відкликання в споживачів уже поставленої їм небезпечної продукції. Дані повноваження повинні використовуватися в тому випадку, коли виробники або торгові посередники виявляються не в змозі запобігти ризикам для споживачів відповідно до їхніх обов'язків. При необхідності, органи влади повинні мати у своєму розпорядженні адекватні повноваження й процедури по оперативному прийняттю й застосуванню будь-яких необхідних заходів.

    (24) Безпека споживачів у значній мірі залежить від активного контролю над дотриманням розпоряджень Співтовариства в сфері безпеки продукції. Тому держави-члени повинні виробити систематичні підходи, що дозволяють гарантувати ефективність нагляду за ринком і іншої контролюючої діяльності, а також повинні забезпечити їхню прозорість для споживачів і зацікавлених сторін.

    (25) Щоб забезпечити досягнення захисних цілей, поставлених даною Директивою, необхідна співпраця між контрольними органами держав-членів. Тому слід створити сприятливі умови для функціонування європейської мережі контрольних органів держав-членів, щоб полегшити в координації з іншими заходами Співтовариства, зокрема, з Системою Співтовариства по швидкому обміну інформацією (РАПЕКС), більш ефективне співробітництво на оперативному рівні відносно нагляду за ринком і іншої контролюючої діяльності, включаючи оцінку ризиків, контрольні випробування продукції, обмін експертизою й науковими пізнаннями, здійснення спільних проектів по нагляду, відстеженню, вилученняюабо відкликанню небезпечної продукції.

    (26) Для забезпечення однакового високого рівня захисту здоров'я й безпеки споживачів і для збереження єдності внутрішнього ринку необхідно інформувати Комісію про будь-які міри, що обмежують випуск продукції на ринок або потребують її вилучення або відкликання з ринку. Дані міри повинні прийматися при дотриманні положень Договору й, зокрема , його статей 28, 29 і 30.

    (27) Ефективний контроль над безпекою продукції вимагає заснування на національному рівні й на рівні Співтовариства системи швидкого обміну інформацією в ситуаціях серйозного ризику, у яких необхідно оперативне втручання відносно безпеки продукції. Крім того, у даній,теперішній Директиві доречно встановити детальні процедури функціонування системи й надати Комісії повноваження адаптувати їх при сприянні комітету.

    (28) Дана Директива передбачає встановлення необов'язкових орієнтирів, покликаних вказувати прості і ясні критерії й практичні правила, що допускають зміну, у тому числі з метою забезпечити можливість ефективного повідомлення про заходи, що обмежують випуск на ринок продукції у випадках, зазначених у даній Директиві, - з урахуванням різноманітності ситуацій, з якими зустрічаються держави-члени й господарюючі суб'єкти. Орієнтири, зокрема , повинні містити в собі критерії для застосування визначення серйозних ризиків, щоб полегшити послідовне перетворення в життя доречних положень у випадку подібних ризиків.

    (29) Вживання належних заходів стосовно небезпечної продукції, яка знаходиться на їхній території, при дотриманні положень Договору й, зокрема , його статей 28, 29 і 30, покладається в першу чергу на держави-члени.

    (30) Однак, якщо між державами-членами існують розбіжності в підході, що вони збираються використати з метою подолання ризику з боку певної продукції, такі розбіжності здатні спричинити неприпустимі диспропорції в захисті споживачів і стати перешкодою для торгівлі усередині Співтовариства.

    (31) Може виникнути необхідність у вирішенні потребуючих оперативного втручання серйозних проблем безпеки продукції, які торкаються або можуть торкнутися в найближчому майбутньому всього Співтовариства або значної його частини й, з урахуванням характеру проблеми безпеки, поставленої продукцією, не можуть бути ефективно вирішені способом, адекватним до ступеня їх невідкладності, у рамках процедур, передбачених спеціальною регламентацією Співтовариства, що застосовується до подібної продукції або категорії продукції.

    (32) Тому необхідно передбачити адекватний механізм, що дозволяє в якості останнього засобу вживати заходів, що поширюються на все Співтовариство, у формі рішення, адресованого державам-членам, з метою врегулювання ситуацій, які створені продукцією, що становить серйозний ризик. Подібне рішення повинне містити в собі заборону на експорт відповідної продукції, крім випадків, коли в конкретній ситуації виняткові обставини дозволяють запровадити часткову заборону або навіть не вводити ніякої заборони, особливо якщо встановлена система попередньої згоди. Крім того, заборона на експорт повинна бути вивчена з метою запобігання ризиків для здоров'я й безпеки споживачів. У зв'язку з тим, що подібне рішення не має безпосередньої дії на господарюючих суб'єктів, держави-члени повинні прийняти всі необхідні заходи для його перетворення в життя. Заходи, прийняті в рамках подібної процедури, повинні носити тимчасовий характер, крім випадків, коли вони застосовуються до окремо визначеної продукції або окремо визначених партій продукції. Для забезпечення належної оцінки необхідності подібних заходів і кращої підготовки до них, останні повинні ухвалюватися Комісією при сприянні комітету, з оглядом на консультації з державами-членами і - якщо виникає наукове питання, що стосується компетенції якого-небудь наукового комітету Співтовариства, - то уз оглядом на консультації з науковим комітетом, компетентним відносно відповідного ризику.

    (33) Заходи, необхідні для перетворення в життя даної Директиви, повинні ухвалюватися відповідно до Рішення Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 р. про встановлення порядку здійснення виконавчих повноважень, покладених на Комісію[5].

    (34) З метою полегшення ефективного й послідовного застосування даної Директиви, різні аспекти її застосування може бути необхідним обговорити в рамках комітету.

    (35) Слід забезпечити доступ громадськості до наявної в органах влади інформації щодо безпеки продукції. У той же час, передбачена в статті 287 Договору професійна таємниця повинна охоронятися способом, сумісним з необхідністю забезпечувати ефективність діяльності по нагляду за ринком і захисних заходів.

    (36) Дана, Директива не торкається права постраждалих осіб у значенні Директиви Ради 85/374/ЄЕС від 25 липня 1985 р. про зближення законодавчих, процедурних і адміністративних положень держав-членів з питань відповідальності за дефектну продукцію[6].

    (37) Необхідно, щоб держави-члени передбачили належні способи оскарження в компетентних судах стосовно до заходів, прийнятих відповідними органами, які обмежують випуск на ринок або вимагають вилучення або відкликання продукції.

    (38) Крім того, вживання заходів стосовно імпортованої продукції, таких як заходу щодо заборони на експорт, з метою запобігти ризикам для безпеки й здоров'я споживачів, повинне здійснюватися відповідно до міжнародних зобов'язань Співтовариства.

    (39) Комісія повинна періодично вивчати спосіб застосування даної Директиви й отримані результати, зокрема, стосовно до функціонування систем нагляду за ринком, швидкого обміну інформацією й заходів, прийнятих на рівні Співтовариства, разом з іншими питаннями, що стосуються безпеки споживчої продукції в Співтоваристві, і представляти регулярні доповіді із цього приводу Європейському парламентові й Раді.

    (40) Дана, Директива жодним чином не повинна торкатися обов'язків держав-членів відносно строку трансформації й впровадження в дію Директиви 92/59/ЄЕС,

    ПРИЙНЯЛИ ДАНУ ДИРЕКТИВУ:

    ГЛАВА I

    ЦІЛЬ - СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ - ВИЗНАЧЕННЯ

     

    Стаття 1

    1. Дана Директива ставить метою гарантувати випуск на ринок безпечної продукції.

    2. Дана Директива застосовується до всіх видів продукції, визначеної в пункті "а" статті 2. Кожне з її положень застосовується в тій мірі, у якій у рамках регламентації Співтовариства відсутні спеціальні положення, що регулюють безпеку відповідної продукції, й ставлять аналогічну мету.

    Коли продукція підпадає під дію встановлених законодавством Співтовариства спеціальних розпоряджень безпеки, дана Директива застосовується лише відносно тих аспектів і ризиків або категорій ризиків, які не охоплюються даними розпорядженнями. Отже:

    a ) пункти "b" і "c" статті 2, а також статті 3 і 4 не застосовуються до такої продукції відносно ризиків або категорій ризиків, що підпадають під дію спеціального законодавства;

    b ) статті 5 - 18 застосовуються, якщо тільки не існує спеціальних положень, які регулюють аспекти, що підпадають під дію зазначених статей, і ставлять аналогічну мету.

    Стаття 2

    В цілях даної Директиви:

    а) під "продукцією" розуміється будь-яка продукція, яка - у тому числі в рамках надання послуг - призначена споживачам або здатна в обґрунтовано передбачуваних умовах використовуватися споживачами, навіть якщо вона їм не призначена, і поставляється або надається в розпорядження в ході комерційної діяльності на комерційній або безоплатній основі, незалежно від того, чи являється вона новою, держаною або відремонтованою.

    Дане визначення не застосовується до держаної продукції, яка поставляється в якості антикваріату або в якості продукції, що вимагає виправлення або ремонту перед її використанням, якщо постачальник чітко інформує про це особу, якій він поставляє продукт;

    b ) під "безпечною продукцією" розуміється будь-яка продукція, яка в нормальних або обґрунтовано передбачуваних умовах використання (включаючи термін служби й, коли доречно, введення в дію, встановлення або потреби в обслуговуванні) не становить ніякого ризику або становить тільки мінімальні ризики, адекватні з використанням продукції, і такі, що вважаються припустимими при дотриманні високого рівня захисту здоров'я й безпеки людей, з урахуванням, зокрема:

    i ) властивостей продукції, у тому числі її складу, пакування, умов зборки й, коли доречно, встановлення й вмісту;

    ii ) наслідків даної продукції по відношенню до інших видів продукції у випадку, якщо можна обґрунтовано передбачати використання першої спільно із другими;

    iii ) зовнішнього оформлення продукції, етикеток, що містяться на ній, можливих попереджень і інструкцій відносно її використання й знищення, а також будь-яких інших вказівок або інформації щодо продукції;

    iv ) категорій споживачів, які піддають себе ризику при використанні продукції, зокрема , дітей і людей похилого віку.

    Можливість досягнення більш високого рівня безпеки або придбання іншої продукції, що становить менший ризик, не являється достатньою підставою для визнання продукції небезпечною;

    c ) під "небезпечною продукцією" розуміється будь-яка продукція, яка не відповідає визначенню "безпечної продукції", що міститься в пункті "b";

    d ) під "серйозним ризиком" розуміється будь-який серйозний ризик, що вимагає оперативного втручання органів влади, у тому числі ризики, які не викликають негайних наслідків;

    e ) під "виробником" розуміються:

    i ) виготовлювач продукції, коли він заснований у Співтоваристві, і будь-яка інша особа, що представляє себе як виготовлювач шляхом надання продукції свого імені, свого товарного знаку або іншого відмітного знаку, або особа, яка здійснює ремонт продукції;

    ii ) представник виготовлювача, коли останній не заснований у Співтоваристві, або - при відсутності представника, заснованого в Співтоваристві, - імпортер продукції;

    iii ) інші професіонали збутового ланцюга в тій мірі, у якій їхня діяльність може впливати на характеристики безпеки продукції;

    f ) під "торговим посередником" розуміється будь-який професіонал збутового ланцюга, чия діяльність не впливає на характеристики безпеки продукції;

    g ) під "відкликанням" розуміється будь-який захід, покликаний забезпечити повернення небезпечної продукції, яку виробник або торговий посередник уже поставили споживачеві або надали в його розпорядження;

    h ) під "вилученням" розуміється будь-який захід, покликанаий перешкодити збуту або демонстрації небезпечної продукції, а також пропозиції цієї продукції споживачеві.

    ГЛАВА II

    ЗАГАЛЬНИЙ <ОБОВ'ЯЗОК БЕЗПЕКИ - КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ВІДПОВІДНОСТІ - ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ

    Стаття 3

    1. Виробники зобов'язані випускати на ринок тільки безпечну продукцію.

    2. Продукція вважається безпечною - стосовно до аспектів, що підпадають під дію відповідної національної регламентації, - якщо при відсутності спеціальних положень Співтовариства, що регулюють безпеку даної продукції, вона відповідає спеціальній національній регламентації тієї держави-члена, на чиїй території випускається в обіг; спеціальна національна регламентація складається при дотриманні Договору, і зокрема, його статей 28 і 30, і закріплює вимоги, яким повинна відповідати продукція в плані здоров'я й безпеки з метою мати можливість бути випущеною в обіг.

    Продукція вважається безпечною - стосовно ризиків і категорій ризиків, що підпадають під дію відповідних національних стандартів, - якщо вона відповідає добровільним національним стандартам, що є більш строгими за європейські стандарти, на які Комісія згідно зі статтею 4 опублікувала посилання в Офіційному журналі Європейських співтовариств . Держави-члени публікують посилання на вищезгадані національні стандарти.

    3. В обставинах, відмінних від тих, які зазначено в параграфі 2, відповідність продукції загальному обов'язку безпеки оцінюється з урахуванням, зокрема, наступних елементів, за умови їх наявності:

    а) добровільних національних стандартів, що що є більш строгими за відповідні європейські стандарти крім тих, які зазначено в параграфі 2;

    b ) стандартів, встановлених в державі-члені, де продукція випускається в обіг;

    c ) рекомендацій Комісії, що встановлюють орієнтири відносно оцінки безпеки продукції;

    d ) кодексів сумлінної практики в сфері безпеки продукції, що діють у відповідному секторі;

    e ) сучасного стану знань і техніки;

    f ) обґрунтованих очікувань споживачів відносно безпеки.

    4. Відповідність продукції критеріям, покликаним гарантувати загальний обов'язок безпеки, зокрема , положенням, що містяться в параграфах 2 і 3, не перешкоджає компетентним органам держав-членів вживати належних заходів по обмеженню її випуску на ринок або по вимогам її вилучення з ринку або її відкликання в тому випадку, якщо, незважаючи на зазначену відповідність, дана продукція виявляється небезпечною.

    Стаття 4

    1. В цілях даної Директиви європейські стандарти, зазначені в другому абзаці параграфа 2 статті 3, розробляються наступним чином:

    а) вимоги, які мають гарантувати, щоб продукція, відповідна до даних стандартів, задовольняла загальному обов'язку безпеки, встановлюються згідно із процедурою, передбаченою в параграфі 2 статті 15;

    b ) на підставі зазначених вимог Комісія доручає європейським організаціям по стандартизації розробку стандартів, що відповідають цим вимогам; доручення дається згідно з Директивою 98/34/ЄС Європейського парламенту й Ради від 22 червня 1998 р. про встановлення процедури інформування в сфері технічних стандартів, технічної регламентації й правил щодо послуг інформаційного суспільства[7];

    c ) на підставі зазначених доручень європейські організації по стандартизації ухвалюють стандарти згідно із засадами, що містяться в загальних <орієнтирах по співробітництву Комісії із цими організаціями;

    d ) у рамках доповіді, передбаченої параграфом 2 статті 19, Комісія кожні три роки представляє Європейському парламенту й Раді доповідь про свої програми по встановленню вимог і доручень із метою стандартизації, як зазначено у пунктах "а" і "b". Ця доповідь містить, зокрема , аналіз рішень, прийнятих відносно вимог та доручень із метою стандартизації, зазначених у пунктах "а" і "b", і відносно стандартів, зазначених у пункті "c". Вона також містить інформацію про продукцію, у відношенні якої Комісія має намір установити відповідні вимоги й доручення, про ризики, що підлягають урахуванню відносно продукції, і про результати будь-яких підготовчих робіт, початих у цій сфері.

    2. Комісія публікує в Офіційному журналі Європейських співтовариств посилання на європейські стандарти, прийняті в такий спосіб і розроблені згідно з вимогами, зазначеними в параграфі 1.

    Якщо стандарт, прийнятий європейськими організаціями по стандартизації до набрання чинності даною Директивою, забезпечує дотримання загального обов'язку безпеки, то Комісія виносить рішення про опублікування посилань на нього в Офіційному журналі Європейських співтовариств .

    Якщо стандарт не забезпечує дотримання загального обов'язку безпеки, то Комісія повністю або частково відзиває посилання на даний стандарт із публікацій.

    У випадках, зазначених у другому й третьому абзацах, Комісія зі своєї ініціативи або по клопотанню будь-якої держави-члена виносить рішення згідно із процедурою, передбаченою в параграфі 2 статті 15, про адекватність розглянутого стандарту загальному обов'язку безпеки. Вона вирішує питання про опублікування або про відкликання після консультації з комітетом, заснованим статтею 5 Директиви 98/34/ЄС. Комісія інформує держави-члени про своє рішення.

    ГЛАВА III

    ІНШІ ОБОВ'ЯЗКИ ВИРОБНИКІВ І ОБОВ'ЯЗКИ ТОРГОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ

     

    Стаття 5

    1. У межах своєї відповідної діяльності виробники надають споживачеві корисну інформацію, яка дозволяє йому оцінювати ризики, властиві продукції протягом нормального або обґрунтовано передбачуваного терміну її використання, коли останні не являються безпосередньо очевидними без адекватного попередження, і охороняти себе від подібних ризиків.

    Наявність такого попередження не звільняє від дотримання інших обов'язків, передбачених даною Директивою.

    У межах своєї відповідної діяльності виробники вживають заходів, що відповідають властивостям продукції, що поставляється ними, і дозволяють:

    а) одержувати інформацію про ризики, які може становити дана продукція;

    b ) Бути в змозі приймати належні дії, у тому числі - якщо це необхідно для запобігання даних ризиків - вилучення з ринку, адекватне й ефективне попередження споживачів, відкликання продукції в споживачів.

    Передбачені в третьому абзаці заходи містять у собі, наприклад:

    а) зазначення на продукції або на її упаковці оособи й адреси виробника, а також маркування продукції або, коли доречно, партії продукції, до якої вона належить, - крім випадків, коли відсутність подібного зазначення являється виправданою;

    b ) у всіх випадках, коли це доцільно, проведення вибіркових контрольних випробувань продукції, що випускається в обіг, розгляд і, при необхідності, ведення реєстру претензій, а також інформування торгових посередників про подальші заходи відносно даної продукції.

    Дії, передбачені в пункті "b" третього абзацу, приймаються у добровільному порядку або на вимогу компетентних органів згідно з пунктом "f" параграфа 1 статті 8. Відкликання здійснюється як останній засіб, якщо інші дії були б недостатніми для запобігання виниклих ризиків, - у випадках, коли виробники вважають відкликання необхідним або зобов'язані зробити його внаслідок заходів, прийнятих компетентним органом. Відкликання може здійснюватися в рамках чинних у відповідній державі-члені кодексів сумлінної практики по цьому питанню, якщо вони існують.

    2. Торгові посередники повинні проявляти ретельність із метою сприяти дотриманню чинних обов'язків безпеки, зокрема, не поставляючи продукцію, у відношенні якої на підставі наявної в них інформації й у якості професіоналів вони знають або повинні були б припускати, що дана продукція не задовольняє цим обов'язкам. Крім того, у межах своєї відповідної діяльності торгові посередники беруть участь у спостеріганні за безпекою випущеної на ринок продукції, зокрема , шляхом передачі інформації про ризики з боку продукції, шляхом ведення <й надання документації, необхідної для відстеження походження продукції, а також шляхом співробітництва в реалізації заходів, що вживають виробники й компетентні органи з метою запобігання ризиків. У межах своєї відповідної діяльності вони вживають заходів, що дозволяють їм здійснювати ефективне співробітництво.

    3. Якщо виробники або торгові посередники на підставі наявної в них інформації й у якості професіоналів знають або повинні знати про те, що випущена ними на ринок продукція становить ризики для споживачів, не сумісні із загальним обов'язком безпеки, то вони негайно інформують про це компетентні органи держав-членів згідно з умовами, закріпленими в додатку I; зокрема , вони інформують органи про дії, початі ними з метою запобігання ризиків для споживачів.

    Згідно із процедурою, передбаченою в параграфі 3 статті 15, Комісія адаптує спеціальні вимоги, які містяться в додатку I і відносяться до такого обов'язку інформування.

    4. Виробники й торгові посередники в межах своєї відповідної діяльності співпрацюють з відповідними органами на вимогу останніх відносно заходів, що вживаються з метою запобігання ризиків, які становить продукція, що поставляється або поставлена ними. Процедури такого співробітництва, у тому числі процедури діалогу із зацікавленими виробниками й торговими посередниками з питань, пов'язаних з безпекою продукції, встановлюються відповідними органами.

    ГЛАВА IV

    СПЕЦІАЛЬНІ ОБОВ'ЯЗКИ Й ПОВНОВАЖЕННЯ ДЕРЖАВ-ЧЛЕНІВ

     

    Стаття 6

    1. Держави-Члени забезпечують дотримання виробниками й торговими посередниками покладених на них згідно з даною Директивою обов'язків таким чином, щоб продукція, що випускається на ринок, була безпечною.

    2. Держави-члени засновують або призначають відповідні органи з метою контролю відповідності продукції загальному обов'язку безпеки, забезпечуючи, щоб дані органи мали й використовували необхідні повноваження по вживанню належних заходів, які покладаються на них згідно з даною Директивою.

    3. Держави-члени визначають завдання, повноваження, організацію й порядок співробітництва відповудних органів. Вони інформують про це Комісію, яка передає дану інформацію іншим державам-членам.

    Стаття 7

    Держави-члени встановлюють правила відносно санкцій, які мають бути застосовані до порушень національних положень, виданих задля виконання даної Директиви, і ухвалюють усі необхідні заходи з метою забезпечити їхню реалізацію. Передбачені санкції повинні бути ефективними, відповідними й мати попереджувальний ефект. Держави-члени повідомляють про такі положення Комісію не пізніше 15 січня 2004 р., а також без зволікання інформують її про будь-які можливі зміни цих положень.

    Статья 8

    1. В цілях даної Директиви й, зокрема , її статті 6, відповідні органи держав-членів мають повноваження приймати, серед іншого, заходи, передбачені нижче в пункті "а" і в пунктах "b" - "f", коли доречно:

    а) відносно будь-якої продукції:

    i ) організовувати, навіть після її випуску на ринок як безпечної, належні перевірки її характеристик безпеки - у достатніх масштабах і аж до останньої стадії її використання або споживання;

    ii ) вимагати в зацікавлених сторін усю необхідну інформацію;

    iii ) брати зразки продукції з метою аналізу на предмет безпеки;

    b ) відносно будь-якої продукції, що може становити ризики в певних умовах:

    i ) вимагати розміщення на ній адекватних попереджень про ризики, які вона може становити; дані попередження повинні мати ясний і легко зрозумілий характер і складатися на офіційних мовах держави-члена, у якому продукція випускається в обіг;

    ii ) підпорядковувати її випуск на ринок попереднім умовам, покликаним забезпечити її безпеку;

    c ) відносно будь-якої продукції, здатної становити ризики для певних осіб:

    вимагати, щоб подібні особи були вчасно й у належній формі попереджені про такий ризик, у тому числі шляхом опублікування спеціальних попереджень;

    d ) відносно будь-якої продукції, що здатна небезпечною:

    на період, необхідний для проведення різних контрольних заходів, перевірок або оцінок безпеки, тимчасово забороняти її постачання, пропозицію постачання або демонстрацію;

    e ) відносно будь-якої небезпечної продукції:

    забороняти її випуск на ринок і встановлювати необхідні супутні заходи з метою забезпечити дотримання даної заборони;

    f ) відносно будь-якої небезпечної продукції, уже випущеної на ринок:

    i ) вимагати або організовувати її ефективне й негайне вилучення, і попереджати споживачів про ризики, які вона становить;

    ii ) вимагати, координувати або, коли доречно, організовувати разом з виробниками й торговими посередниками її відкликання в споживачів та її знищення в адекватних умовах.

    2. Коли відповідні органи держав-членів вживають заходів, що передбачені в параграфі 1, у тому числі заходів, зазначених в пунктах "d" - "f", вони діють з дотриманніям Договору й, зокрема , його статей 28 і 30 таким чином, щоб запроваджувати в життя ці заходи, виходячи із серйозності ризику й з належним урахуванням принципу обережності.

    У рамках цих заходів відповідні органи держав-членів заохочують і стимулюють добровільні дії виробників і торгових посередників відповідно до обов'язків, які покладаються на них згідно з даною Директивою, зокрема , згідно з главою ІІІ, - у тому числі, коли доречно, шляхом розробки кодексів сумлінної практики.

    Якщо необхідно, то відповідні органи держав-членів організують або пропонують заходи, передбачені в пункті "f" параграфа 1, - у випадку, якщо дії, початі виробниками й торговими посередниками на виконання своїх обов'язків, являються незадовільними або недостатніми. Відкликання проводиться як останній засіб. Воно може здійснюватися в рамках чинних у відповідній державі-члені кодексів сумлінної практики по цьому питанню, якщо вони існують.

    3. Зокрема , відповідні органи вповноважено вживати необхідних дій з метою реалізації з необхідною швидкістю належних заходів, таких як заходів, передбачених в пунктах "b" - "f" параграфа 1, - у випадку, коли продукція становить серйозний ризик. Держави-члени визначають і оцінюють дані обставини в кожному конкретному випадку відповідно до їхніх особливостей і з урахуванням орієнтирів, передбачених у пункті 8 додатка ІІ.

    4. Заходи, що підлягають прийняттю відповідними органами згідно з даною статтею, адресуються залежно від випадку:

    а) виробнику;

    b ) торговим посередникам у межах їх відповідної діяльності, особливо, особі, що відповідає початковий збут на національному ринку;

    c ) будь-якій іншій особі, якщо це виявляється необхідним, з метою забезпечити співробітництво в здійсненні розпочатих дій по запобіганню ризиків, що випливають із продукції.

    Стаття 9

    1. З метою забезпечити ефективний нагляд за ринком, покликаний гарантувати високий рівень захисту здоров'я й безпеки споживачів, що передбачає співробітництво між відповідними органами держав-членів, останні докладають зусиль по виробленню підходів з використанням належних засобів і процедур; дані підходи, зокрема , можуть містити в собі:

    а) заснування, періодичне оновлення й впровадження секторних програм нагляду по категоріях продукції або ризиків, а також подальший аналіз діяльності по нагляду отриманих в їх ході даних і результатів;

    b ) перевірку й оновлення науково-технічних пізнань про безпеку продукції;

    c ) періодичне вивчення й періодичні оцінки функціонування контролюючої діяльності і її ефективності, а також, при необхідності, перегляд підходу, виробленого до проведення нагляду, і його встановленої організації.

    2. Держави-члени забезпечують наявність у споживачів і інших зацікавлених сторін можливості представляти скарги відповідним органам відносно безпеки продукції, діяльності по нагляду і контролю, та проведення відносно цих скарг належних перевірок. Вони активно інформують споживачів й інші зацікавлені сторони про процедури, установлені із цією метою.

    Стаття 10

    1. Комісія створює сприятливі умови для функціонування європейської мережі органів держав-членів, компетентних у сфері безпеки продукції, зокрема, у формі адміністративного співробітництва, і бере участь у цій мережі.

    2. Дане функціонування в рамках мережі розвивається в координації з іншими існуючими процедурами Співтовариства, включаючи РАПЕКС. Воно, зокрема, ставить метою полегшити:

    а) обмін інформацією про оцінку ризиків, про небезпечну продукцію, про методи і результати контрольних випробувань, про новітні технічні зміни, а також про інші аспекти, які повинні прийматись до уваги при здійсненні контролюючої діяльності;

    b ) заснування, й реалізацію спільних проектів по здійсненню нагляду й контрольних випробувань;

    c ) обмін досвідом й передовою практикою, співробітництво в освітній діяльності;

    d ) удосконалювання співробітництва на рівні Співтовариства з питань відстеження, вилучення й відкликання небезпечної продукції.

    ГЛАВА V

    ОБМІН ІНФОРМАЦІЄЮ Й СИТУАЦІЇ, ЩО ВИМАГАЮТЬ ОПЕРАТИВНОГО ВТРУЧАННЯ

     

    Стаття 11

    1. Якщо держава-член ухвалює передбачені в пунктах "b" - "f" параграфа 1 статті 8 міри, які обмежують випуск продукції на ринок або вимагають її вилучення або відкликання, вона повідомляє про дані міри Комісію в тому ступені, у якому подібне повідомлення не вимагається статтею 12 або спеціальним законодавством Співтовариства, вказуючи причини прийняття нею даних мір. Вона також інформує Комісію про зміну або скасування будь-яких мір такого характеру.

    Якщо держава-член, що видає повідомлення, вважає, що наслідки ризику не виходять або не можуть вийти за межі її території, то вона повідомляє про зазначені в параграфі 1 заходи в тому ступені, у якому дані заходи містять у собі інформацію, здатну становити інтерес для держав-членів з погляду безпеки продукції, зокрема , якщо дані заходи служать відповіддю на новий ризик, про який ще не було вказано в інших повідомленнях.

    Відповідно до процедури, передбаченої в параграфі 3 статті 15, Комісія, намагаючись гарантувати ефективність і належне функціонування системи, встановлює орієнтири, передбачені в пункті 8 додатка ІІ. Дані орієнтири пропонують зміст і типовий формат повідомлень, передбачених у даній статті, і, зокрема , висувають чіткі критерії для визначення умов, при яких повідомлення є доречним в цілях, вказаних в другому абзаці.

    2. Комісія передає повідомлення іншим державам-членам, тільки якщо після вивчення підґрунтя інформації, що міститься в повідомленні, вона не доходить висновку про те, що заходи не відповідають законодавству Співтовариства. У такому випадку вона негайно інформує державу-член, яка організувала дані заходи.

    Стаття 12

    1. Коли держава-член приймає або вирішує прийняти, рекомендувати або погодити з виробниками й торговими посередниками на добровільній або обов'язковій основі заходи або дії, покликані перешкодити можливому випуску в обіг або використанню на її власній території продукції через серйозний ризик, або обмежити чи підпорядкувати спеціальним умовам можливий випуск в обіг або можливе використання даної продукції, то вона негайно повідомляє про це Комісію за допомогою системи РАПЕКС. Вона негайно інформує Комісію про зміну або скасування будь-яких відповідних заходів або дій.

    Якщо держава-член що випускає повідомлення вважає, що наслідки ризику не виходять або не можуть вийти за межі її території, то вона діє згідно з умовами, визначеними в статті 11, з урахуванням відповідних критеріїв, які пропонуються в нормах, передбачених у пункті 8 додатка ІІ. Предубеждение предвзятость

    Без упередженості до першого абзацу, перед тем, як винести рішення про прийняття подібних заходів або здійснення подібних дій, держави-члени можуть повідомити Комісії наявну в них інформацію щодо існування серйозного ризику.

    У випадку серйозного ризику вони повідомляють Комісію про добровільні дії, передбачені в статті 5 даної Директиви, які початі виробниками й торговими посередниками.

    2. Після одержання даних повідомлень Комісія перевіряє їхню відповідність даній статті й розпорядженням, що підлягають застосуванню для функціонування системи РАПЕКС, і передає їх іншим державам-членам, які, у свою чергу, негайно повідомляють Комісію про вжиті заходи.

    3. Детальні процедури по відношенню до системи РАПЕКС містяться в додатку ІІ. Комісія адаптує їх згідно із процедурою, передбаченою в параграфі 3 статті 15.

    4. Доступ до системи РАПЕКС відкритий країнам-кандидатам, третім країнам і міжнародним організаціям у рамках угод між Співтовариством і цими країнами або міжнародними організаціями, згідно з умовами, визначеними в даних угодах. Останні ґрунтуються на взаємності й включають положення про конфіденційність, що відповідають положенням, які застосовуються в Співтоваристві.

    Стаття 13

    1. Якщо Комісії стає відомо про серйозний ризик для здоров'я й безпеки споживачів, що представляється певною продукцією у різних державах-членах, то після консультації з державами-членами й - якщо виникають наукові питання, що відносяться до сфери компетенції одного з наукових комітетів Співтовариства, - то після консультації з науковим комітетом, компетентним відносно відповідного ризику, вона може у світлі результатів даних консультацій і відповідно до процедури, передбаченої в параграфі 2 статті 15, ухвалювати рішення, яке покладає на держави-члени обов'язок по вживанню заходів із числа передбачених у пунктах "b" - "f" параграфа 1 статті 8, якщо одночасно мають місце наступні умови:

    а) попередні консультації з державами- членами показують існування між державами-членами значних відмінностей у підході, який вони прийняли або мають намір прийняти з метою подолання відповідного ризику, і

    b ) з урахуванням характеру проблеми безпеки, поставленої продукцією, ризик не може бути переборений способом, відповідним до ступеня невідкладності справи, у рамках інших процедур, які передбачені спеціальною регламентацією Співтовариства, що стосується відповідної продукції, і

    c ) ризик може бути ефективно усунутий тільки шляхом вживання адекватних заходів, що діють на рівні Співтовариства, з метою забезпечити однаковий і високий рівень захисту здоров'я й безпеки споживачів і належне функціонування внутрішнього ринку.

    2. Рішення, зазначені в параграфі 1, мають термін дії не більше одного року й можуть підтверджуватися згідно з аналогічною процедурою на додаткові терміни, кожен з яких не перевищує одного року.

    Однак термін дії рішень, що стосуються спеціальної, індивідуально визначеної продукції або спеціальних, індивідуально визначених партій продукції, не обмежується в часі.

    3. Забороняється експорт зі Співтовариства небезпечної продукції, у відношенні якої було ухвалене рішення, зазначене в параграфі 1, якщо інше не передбачене даним рішенням.

    4. Держави-Члени приймають усі необхідні заходи щодо перетворення в життя рішень, зазначених у параграфі 1, протягом менш ніж двадцяти днів, якщо інший термін не передбачений даними рішеннями.

    5. Компетентні органи, що відповідають за реалізацію заходів, зазначених у параграфі 1, надають можливість зацікавленим сторонам протягом одного місяця висловити свою точку зору й інформують про неї Комісію.

    ГЛАВА VI

    ПРОЦЕДУРИ КОМІТЕТУ

     

    Стаття 14

    1. Заходи, необхідні для перетворення в життя даної Директиви по відношенню до перерахованих нижче питань, ухвалюються відповідно до передбаченої в параграфі 2 статті 15 процедури врегулювання:

    а) зазначені в статті 4 заходи відносно стандартів, прийнятих європейськими організаціями по стандартизації;

    b ) зазначені в статті 13 рішення, які покладають на держави-члени обов'язок по вживанню заходів, передбачених пунктами "b" - "f" параграфа 1 статті 8.

    2. Заходи, необхідні для перетворення в життя даної Директиви у відношенні всіх інших питань, ухвалюються відповідно до передбаченої в параграфі 3 статті 15 консультативної процедури.

    Статnя 15

    1. Комітет сприяє Комісії.

    2. У випадку, якщо зроблене посилання на даний параграф, то застосовуються статті 5 і 7 Рішення 1999/468/ЄС при дотриманні положень статті 8 останнього.

    Строк, передбачений у параграфі 6 статті 5 Рішення 1999/468/ЄС, установлюються тривалістю в п'ятнадцять днів.

    3. У випадку, якщо зроблене gjсилання до даного параграфа, то застосовуються статті 3 і 7 Рішення 1999/468/ЄС при дотриманні положень статті 8 останнього.

    4. Комітет ухвалює свій внутрішній регламент.

    ГЛАВА VII

    ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

     

    Статnя 16

    1. Наявна в органів держав-членів або в Комісії інформація щодо ризиків, які становить продукція для здоров'я й безпеки споживачів, за загальним правилом, надається в розпорядження громадськості відповідно до вимог прозорості й без упередженості до обмежень, необхідних для здійснення контролю або проведення розслідувань.

    Однак держави-члени й Комісія вживають необхідних заходів до того, щоб їх співробітники і апарат підпорядковувались зобов'язанням щодо нерозголошення інформації, зібраної з метою застосування даної Директиви, яка за своїм характером включає професійну таємницю у випадках, належним чином виправданих, - за винятком інформації відносно характеристик безпеки продукції, яка підлягає обов'язковому розголошенню, якщо цього вимагають обставини, з метою захисту здоров'я й безпеки споживачів.

    2. Охорона професійної таємниці не перешкоджає повідомлення відповідним органам інформації, корисної для забезпечення ефективності діяльності по контролю й нагляду за ринком. Органи, які отримують інформацію, що включає професійну таємницю, забезпечують її охорону.

    Стаття 17

    Дана Директива не наносить збитку застосуванню Директиви 85/374/ЄЕС.

    Стаття 18

    1. Будь-яке прийняте згідно з даною Директивою рішення, яке обмежує випуск на ринок продукції або вимагає її вилучення або відкликання, повинне бути адекватним образом мотивоване. Воно якомога швидше направляється зацікавленій стороні й вказує способи оскарження, передбачені чинними положеннями у відповідній державі-члені, і строки давності, що застосовуються до даного оскарження.

    Наскільки можливо, зацікавлені сторони повинні бути вповноважені представляти свої точки зору до прийняття заходів. Якщо через невідкладність прийнятих заходів не проводилася попередня консультація, то вона повинна бути вчасно проведена після введення в дію заходу.

    Заходи, що вимагають вилучення продукції або її відкликання, повинні враховувати необхідність заохочування торгових посередників, користувачів і споживачів до сприяння в реалізації подібних заходів.

    2. Держави-члени піклуються про те, щоб будь-яка прийнята компетентними органами міра, що обмежує випуск на ринок продукції або вимагає її вилучення або відкликання, могла бути оскаржена в відповідних судах.

    3. Будь-яке прийняте згідно з даною Директивою рішення, що обмежує випуск на ринок продукції або вимагає її вилучення або відкликання, жодним чином не перешкоджає оцінці відповідальності сторони, якій адресовано дане рішення, з точки зору положень національного кримінального права, застосовних до відповідної справи.

    Стаття 19

    1. Комісія може вносити на розгляд передбаченого в статті 15 комітету будь-які питання, що стосуються введення впровадження в дію даної Директиви, зокрема, питання, що стосуються діяльності по контролю й нагляду за ринком.

    2. Починаючи з 15 січня 2004 р., Комісія кожні три роки представляє Європейському парламенту й Раді доповідь про застосування даної Директиви.

    Доповідь, зокрема , містить інформацію про безпеку споживчої продукції, особливо, про поліпшення відстеження продукції, про функціонування нагляду за ринком, про роботу по стандартизації, про функціонування системи РАПЕКС і про заходи Співтовариства, прийняті на підставі статті 13. Із цією метою Комісія проводить оцінку доречних питань, зокрема, оцінку підходів, систем і видів практики, встановлених у державах-членах з урахуванням розпоряджень даної Директиви й інших положень законодавства Співтовариства про безпеку продукції. Держави-члени усіляко сприяють Комісії і надають будь-яку інформацію, необхідну для проведення оцінювання і підготовки доповідей.

    Стаття 20

    Комісія ідентифікує потреби, можливості й пріоритети діяльності Співтовариства в області безпеки послуг і до 1 січня 2003 р представляє Європейському парламенту й Раді доповідь, супроводжувану, при необхідності, пропозиціями в даній області.

    Стаття 21

    1. Держави-члени вводять у дію законодавчі, процесуальні й адміністративні положення, необхідні для забезпечення своєї відповідності даній Директиві з 15 січня 2004 р. Вони негайно інформують про ці положення Комісію.

    Коли держави- члени приймають такі положення, останні містять посилання на дану Директиву або супроводжуються подібним посиланням при їхньому офіційному опублікуванні. Порядок здійснення даного посилання визначається державами-членами.

    2. Держави-члени направляють Комісії текст положень внутрішнього права, які вони ухвалюють у сфері, регульованій даною Директивою.

    Стаття 22

    Директива 92/59/ЄЕС скасовується з 15 січня 2004 р. без упередження до обов'язків держав-членів щодо терміну трансформації й впровадження в дію згаданої Директиви, зазначеного в додатку ІІІ.

    Посилання на Директиву 92/59/ЄЕС розглядаються в якості посилань на дану Директиву й читаються згідно з таблицею відповідності, що міститься в додатку ІV.

    Стаття 23

    Дана Директива набуває чинності від дня її опублікування в Офіційному журналі Європейських співтовариств .

    Стаття 24

    Держави-члени являються адресатами даної Директиви.

    Здійснено в Брюсселі 3 грудня 2001 р.

    Від імені Європейського парламенту Від імені Ради

    Голова Голова

    N . FONTAINE F . VANDENBROUCKE

     

    [1] OJ C 337 E, 28.11.2000, с . 109 і OJ C 154 E, 29.5.2000, с . 265.

    [2] OJ C 367, 20.12.2000, с . 34.

    [3] Висновок Європейського парламенту від 15 листопада 2000 р . (JO C 223 du 8.8.2001, с . 154), спільна позиція Ради від 12 лютого 2001 р . (JO C 93 du 23.3.2001, с . 24) і рішення Європейського парламенту від 16 травня 2001 р . ( ще не опубліковане в Офіційному журналі ). Рішення Європейського парламенту від 4 жовтня 2001 р. і рішення Ради від 27 вересня 2001 р..

    [4] OJ L 228, 11.8.1992, с . 24.

    [5] OJ L 184, 17.7.1999, с . 23.

    [6] OJ L 210, 7.8.1985, с . 29. Директива змінена Директивою 1999/34/ЄС Європейського парламенту й Ради ( OJ L 141, 4.6.1999, с. 20).

    [7] OJ L 204, 21.7.1998, p . 37. Директива змінена Директивою 98/48/ ЄС ( OJ L 217, 5.8.1998, с. 18).

    ДОДАТОК I

    ВИМОГИ ДО ІНФОРМАЦІЇ ПРО ПРОДУКЦІЮ, ЩО НЕ ВІДПОВІДАЄ ЗАГАЛЬНОМУ ОБОВ'ЯЗКУ БЕЗПЕКИ, ЯКИЙ ВИРОБНИКИ І ТОРГОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ПОВИННІ НАПРАВЛЯТИ В КОМПЕТЕНТНІ ОРГАНИ

    1. Інформація, передбачена в параграфі 3 статті 5 або, коли доречно, спеціальними положеннями регламентації Співтовариства відносно відповідної продукції, направляється компетентним органам, призначеним із цією метою в державах-членах, де відповідна продукція випускається або була випущена на ринок або іншим способом поставляється або була поставлена споживачам.

    2. Комісія при сприянні комітету, передбаченого в статті 15, визначає зміст і встановлює типовий формат повідомлень, передбачених даним додатком, намагаючись гарантувати ефективність і належне функціонування системи. Зокрема , вона пропонує, можливо, у формі довідника, прості і ясні критерії для визначення спеціальних умов, особливо, умов, що стосуються одиничних обставин або одиничних видів продукції, стосовно яких повідомлення не є доречним з точки зору даного додатка.

    3. У випадку серйозних ризиків дана інформація містить у собі, як мінімум:

    а) відомості, що дозволяють здійснити чітку ідентифікацію відповідної продукції або партії продукції;

    b ) вичерпний опис ризику, який становить відповідна продукція;

    c ) усю наявну інформацію, що допомагає відстеженню продукції;

    d ) опис дій, початих з метою запобігання ризиків для споживачів.

    ДОДАТОК II

    ПРОЦЕДУРИ ДЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ СИСТЕМИ РАПЕКС І ОРІЄНТИРИ ДЛЯ ПОВІДОМЛЕНЬ

    1. Система РАПЕКС поширюється на продукцію в значенні пункту "а" статті 2, яка становить серйозний ризик для здоров'я й безпеки споживачів.

    Фармацевтична продукція, яка підпорядковується директивам 75/319/ЄЕС[8] і 81/851/ЄЕС[9], виключається зі сфери застосування системи РАПЕКС.

    2. Головною ціллю системи РАПЕКС є забезпечення швидкого обміну інформацією при наявності серйозного ризику. Передбачені в пункті 8 орієнтири визначають чіткі критерії для ідентифікації серйозних ризиків.

    3. Держави-члени, що направляють повідомлення згідно зі статтею 12, надають усю наявну в них інформацію. Зокрема , повідомлення містить інформацію, згадану в передбачених пунктом 8 орієнтирах, і, як мінімум:

    а) інформацію, що забезпечує можливість ідентифікації продукції

    b ) опис ризику, що створюється продукцією, і який містить у собі синтез результатів будь-якого контрольного випробування або будь-якого аналізу і їх висновки, що дозволяють оцінювати ступінь ризику;

    c ) характер і термін дії вжитих заходів або дій або, коли доречно, заходів або дій, які вирішено організувати;

    d ) інформацію про збутові ланцюги й про збут продукції, зокрема , про країни- імпортери.

    Дана інформація повинна передаватися за допомогою передбаченого з цією метою типового формату повідомлення й згідно з порядком, визначеним у передбачених пунктом 8 орієнтирах.

    Коли захід, що послужив предметом повідомлення у відповідності зі статтями 11 або 12, ставить метою обмежити випуск в обіг або використання хімічної речовини або препарату, держави-члени в найкоротший термін надають синтез допоміжних даних або посилання на допоміжні дані, які стосуються відповідної речовини або препарату і його відомих і доступних замінників, якщо подібна інформація є в наявності. Крім того, вони повідомляють про очікувані наслідки заходу для здоров'я й безпеки споживачів, а також про оцінку ризику, проведену відповідно до загальних засад оцінки ризиків з боку хімічних речовин, що передбачені параграфом 4 статті 10 Регламенту (ЄЕС) № 793/93[10], - у випадку вже існуючої речовини, або в параграфі 2 статті 3 Директиви 67/548/ЄЕС[11] - у випадку нової речовини. Передбачені в пункті 8 орієнтири визначають деталі й процедури відносно інформації, необхідної в цьому зв'язку.

    4. Якщо держава-член відповідно до третього абзацу параграфа 1 статті 12 проінформувала Комісію про серйозний ризик, то протягом сорока п'яти днів вона повинна повідомити Комісії про підтвердження або зміну даної інформації.

    5. Комісія якомога швидше перевіряє відповідність інформації, отриманої в рамках системи РАПЕКС, положенням Директиви й, якщо вважає це необхідним, може провести своє власне розслідування з метою оцінки продукції. У випадку подібного розслідування держави-члени, наскільки можливо, повинні надавати Комісії запитувану інформацію.

    6. Коли держави-члени отримують повідомлення згідно зі статтею 12, вони зобов'язані до закінчення терміну, який встановлюється в передбачених пунктом 8 орієнтирах, надати Комісії наступну інформацію:

    а) чибула продукція випущена в обіг на їхній території;

    b ) які заходи відносно відповідної продукції вони, можливо, приймають з огляду на свою власну ситуацію, повідомляючи про їхні мотиви, у тому числі про відмінну оцінку ризику або про будь-яку іншу особливу обставину, що обґрунтовує їхнє рішення, включаючи рішення не вживати заходів або втриматися від здійснення подальших кроків;

    c ) будь-яку доречну додаткову інформацію, яку вони отримали відносно відповідного ризику, у тому числі результати контрольних випробувань або аналізів.

    Передбачені пунктом 8 орієнтири пропонують чіткі критерії повідомлення про заходи, дія яких обмежується національною територією, і визначають спосіб розгляду повідомлень щодо ризиків, які, на думку держави-члена, не виходять за межі його території.

    7. Держави-члени невідкладно інформують Комісію про будь-які зміни або про скасування відповідних заходу(ів) або дії(й).

    8. Комісія встановлює й регулярно обновляє відповідно до процедури, передбаченої в параграфі 3 статті 15, орієнтири по управлінню системи РАПЕКС Комісією й державами-членами.

    9. Комісія може інформувати національні контактні пункти щодо продукції, імпортованої в Співтовариство або в Європейський економічний простір або експортованої з них, яка представляє серйозні ризики.

    10. Відповідальність за надану інформацію покладається на державу-член що видає повідомлення.

    11. Комісія піклується про належне функціонування системи, зокрема, шляхом проведення класифікації й індексації повідомлень згідно зі ступенем їх терміновості. Порядок буде встановлений передбаченими пунктом 8 орієнтирами.

    ДОДАТОК III

    СТРОК ТРАНСФОРМАЦІЇ Й ВВЕДЕННЯ В ДІЮ СКАСОВАНОЇ ДИРЕКТИВИ

    (ПЕРЕДБАЧЕНИЙ ПЕРШИМ АБЗАЦЕМ СТАТТІ 22)

    Директива

    Строк трансформації

    Строк введення в дію

    Директива 92/59/ЄЕС

    29 червня 1994 р.

    29 червня 1994 р.

    ДОДАТОК IV

    ТАБЛИЦЯ ВІДПОВІДНОСТІ

    (ПЕРЕДБАЧЕНА ДРУГИМ АБЗАЦЕМ СТАТТІ 22)

    Дана Директива

    Директива 92/59/ЄЕС

    Стаття 1

    Стаття 2

    Стаття 3

    Стаття 4

    Стаття 5

    Стаття 6

    Стаття 7

    Стаття 8

    Стаття 9

    Стаття 10

    Стаття 11

    Стаття 12

    Стаття 13

    Статті 14 і 15

    Стаття 16

    Стаття 17

    Стаття 18

    Стаття 19

    Стаття 20

    Стаття 21

    Стаття 22

    Стаття 23

    Додаток I

    Додаток II

    Додаток III

    Додаток IV

    Стаття 1

    Стаття 2

    Стаття 4

    Стаття 3

    Стаття 5

    Параграф 2 статті 5

    Стаття 6

    Стаття 7

    Стаття 8

    Стаття 9

    Стаття 10

    Стаття 12

    Стаття 13

    Стаття 14

    Стаття 15

    Стаття 17

    Стаття 18

    Стаття 19

    Додаток

     

    [8] OJ L 147, 9.6.1975, с. 13. Останні зміни в Директиву внесені Директивою 2000/38/ЄС Комісії ( OJ L 139, 10.6.2000, с. 28).

    [9] OJ L 317, 6.11.1981, с. 1. Останні зміни в Директиву внесені Директивою 2000/37/ЄС Комісії ( OJ L 139, 10.6.2000, с. 25).

    [10] OJ L 84, 5.4.1993, с. 1.

    [11] OJ 196, 16.8.1967, с. 1/67. Останні зміни в Директиву внесені Директивою 2000/33/ЄС Комісії ( OJ L 136, 8.6.2000, с. 90).

     

Повернутися до списку

  • Навчально-методичний посібник "Основи споживчих знань" | Учебно-методическое пособие "Основы потребительских знаний"
  • Заберіть це назад | Заберите это назад
  • Поверніть мої гроші | Верните мои деньги
  • Термін зебрігання ПРОДУКТІВ не цікавить любітелів екстремальних відчуттів. | Срок хранения ПРОДУКТОВ не интересует любителей эктремальных ощущений
  • Щось не так? Спитай у продавця, що саме! | Что-то не так? Спроси у продавца что именно!
  • Закон на твоєму боці
  • Щось не так? Спитай у продавця, що саме! | Что-то не так? Спроси у продавца что именно!
  • Закон на твоєму боці
  • Закон на твоєму боці
  • Закон на твоєму боці

Fatal error: Call to a member function return_links() on a non-object in /var/www/consumerinfo/data/www/consumerinfo.org.ua/bitrix/footer.php on line 169